У травні 2015 р. виповнюється 71 рік з часу насильницької депортації кримських татар з Кримського півострова, санкціонованої радянським керівництвом.
У травні 1944 року кримські татари були депортовані з Кримського півострова в результаті державно-організованих і насильницьких дій, санкціонованих тодішнім радянським лідером Й.Сталіним. Депортація була формою колективного покарання цілого народу, звинуваченого в т.зв. співпраці з нацистами у 1942-1943р.
У 1967 році керівництво колишнього Радянського Союзу зняло обвинувачення проти кримських татар, проте уряд СРСР не зробив нічого для того, щоб забезпечити їх повернення на рідні землі Криму. Не було здійснено ніяких компенсацій сім'ям кримських татар як за загиблих під час депортації близьких і родичів, так і за конфісковане радянськими органами влади майно.
З проголошенням незалежності України у 1991 році уряд України доклав всіх зусиль, щоб забезпечити кримських татар необхідними ресурсами для їхнього переселення в Крим та інтеграції в українське суспільство. Майже 270 тис. кримських татар (до 13% від усього населення Криму) повернулися і оселилися в Автономній Республіці Крим.
1. Депортація кримських татар
Депортація почалася 18 травня 1944 одночасно у всіх населених пунктах Криму, де проживали кримські татари. Всього було депортовано (в основному, в Узбекистан) більше 230 тис. чоловік. Ця цифра включає в себе як все кримсько-татарське населення, яке в той час становило приблизно п'яту частину від загального населення Кримського півострова, так і частину етнічних греків та болгар. Протягом перших років вигнання такі важкі обставини, як відсутність прийнятних умов для проживання, брак їжі, необхідність адаптації до нових кліматичних умов, а також швидке поширення захворювань мали катастрофічні демографічні наслідки для кримських татар.
Згідно з дослідженнями, проведеними у 1960 році кримсько-татарськими активістами, в період з 1 липня 1944 року по 1 січня 1947 загинуло близько 110 тис. Кримських татар (46,2% від усього населення).
2. Повернення кримських татар
Незважаючи на зняття у 1967 році всіх звинувачень проти кримських татар, до початку т.зв. перебудови в середині 1980-х років їм не дозволялося повернутися до Криму із заслання. Активне повернення кримських татар до Криму стало можливим лише з 1987 року.
З моменту відновлення у 1991 році незалежності України, уряд України взяв на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, у тому числі тих, хто повертався в місця постійного проживання після насильницької депортації. Прийняття таких основоположних документів, як Декларація прав народів України, Закони України «Про меншини в Україні», «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» сформувало правову основу державної політики України у сфері захисту прав депортованих народів. У подальшому урядом України були прийняті різні програми з соціальної адаптації кримських татар, зокрема, в 2002 році - «Програма зі сприяння соціальній адаптації кримськотатарської молоді в 2002-2005рр.» І в 2006 році - «Програма з переселення депортованих кримських татар та представників інших народів, які повернулися в Україну для проживання, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2010 року» (пізніше, дана програма була продовжена до 2015 року). Фінансування всіх програм, пов'язаних з поверненням кримських татар і їх інтеграцією в українське суспільство, здійснювалося повністю за рахунок уряду України
3. Анексія Криму Росією
Анексія в лютому-березні 2014 Росією українського Криму призвела до значного погіршення ситуації в галузі прав людини. Сьогодні кримські татари стикаються з подібними, як і в роки депортації 1944 року, репресіями та політичними переслідуваннями. Так, кримські татари стали мішенню для протиправних дій з боку російських окупаційних властей і їх незаконних банд. Зокрема, в період з березня 2014 по теперішній час було викрадено більше 20 кримських татар, 3 з них були знайдені пізніше з ознаками насильницької смерті. Відносно кримських татар безпідставно було відкрито понад 130 кримінальних справ.
В результаті окупаційної політики Росії, більше 10 тисяч кримських татар були змушені залишити Крим і оселитися в інших регіонах континентальної України. Багатьом активістам та представникам кримськотатарського народу було заборонено в'їзд на територію Криму: зокрема, лідерам кримських татар Мустафі Джемілєву та Руфату Чубарову до квітня 2019 і липня 2019 відповідно, головному координатору інформаційного агентства «Новини Криму» Ісмету Юкселу - до серпня 2019 року, засновнику руху «Азадлик», члену Комітету захисту кримських татар Сінаверу Кадирову - до січня 2020 року.
Враховуючи важливість захисту кримських татар та інших національних меншин в окупованому Росією Криму, Україна зробила ряд законодавчих дій для захисту кримських татар. Зокрема, народний депутат України, колишній глава Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв був призначений представником Президента України щодо кримських татар; 30 березня 2014 Верховна Рада України прийняла постанову «Про визнання кримських татар корінним народом України»; в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України було створено Спеціальний Департамент з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а в парламенті України - міжпартійний союз депутатів «Крим» тощо.
Незалежно від дій Росії в Криму, Україна як і раніше залишається прихильною до захисту прав кримських татар та створенню необхідних умов та безпечної атмосфери для їх вільного розвитку.
14 травня 2015 р. Верховна Рада України прийняла звернення до світової спільноти з приводу утисків кримсько-татарського народу в окупованому Росією Криму.
Згідно з текстом звернення, український парламент закликає світ засудити насильницьку депортацію кримськотатарського народу комуністичним режимом СРСР 18 травня 1944 року і нинішні дії Росії, спрямовані на порушення прав та дискримінацію кримських татар як корінного народу України.
Протягом останнього року ООН, БДІПЛ ОБСЄ, Рада Європи та інші міжнародні організації неодноразово звертали увагу на численні факти викрадення, піддавання тортурам і незаконного арешту російською окупаційноб владою кримських татар та проукраїнських активістів, які проживають в Криму.
Відповідальність за всі порушення прав людини в Криму лягає на Російську Федерацію як країну агресора і окупанта.
Україна закликає міжнародне співтовариство засудити незаконні дії Росії по відношенню до кримських татар, українців і правозахисників, які проживають на території Криму.