Глава дипломатичного представництва України відповідає на запитання Minval.az — Пане Посол, кілька днів тому в Азербайджані відзначили сторіччя проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки. І відомо, що вже тоді були встановлені дипломатичні відносини між незалежним Азербайджаном і незалежною Українською Народною Республікою. А як Ви оцінюєте існуючий сьогодні рівень двосторонніх відносин?
До столітніх ювілеїв в незалежності наших країн ми підійшли із загальним розумінням і взаємною повагою один до одного, і не тільки тому, що у наших країн є загальна проблема - окупація частини території іншою країною-агресором. Ми підійшли до цих ювілеїв з розумінням того, що світ змінився, і в цьому світі дуже високо цінується не просто дружба, а саме надійне співробітництво. Наші країни завжди підтримували один одного. Факт говорить сам за себе: вже 8 лютого 1919 року в Баку керівник Особливої дипломатичної місії Української Народної Республіки в АДР Іван Красковський вручив вірчі грамоти Міністру закордонних справ Азербайджану Фаталі Хану Хойському. Всього рік, як була проголошена УНР, але вже було розуміння важливості співробітництва України з Азербайджаном. До цього моменту посольства України були відкриті в Німеччині, в Туреччині і в Азербайджані. Уже тоді Київ розумів, що Азербайджан - це наш головний партнер на Південному Кавказі. І ця лінія ніколи не переривалася, вона підтримувалася і за часів СРСР, нехай і в інших форматах. І це дозволило сьогодні вивести наші відносини на рівень стратегічного партнерства і підписати відповідну Декларацію про стратегічне партнерство. За два роки, що минули після візиту в Азербайджан Президента України П.Порошенка, нам вдалося наповнити наше політичне партнерство конкретним прагматичним змістом: в економіці, енергетиці, у військовій і військово-технічній та гуманітарній сфері.
— Є така думка: політичні відносини - це добре, гуманітарне співробітництво - тим більше, але ось під все це потрібно підвести економічну основу. Наскільки серйозний базис тут наявний?
— Давайте оперувати цифрами. Найвищий, піковий рівень товарообігу між нашими країнами було досягнуто в 2010 році - 1,6 млрд. доларів США. Найнижчий показник був зареєстрований в 2016 році - 320 мільйонів доларів США. У зв'язку з агресією ми тимчасово втратили доступ до головних українських металургійних підприємств на Донбасі, відповідно, зменшився експорт металургійної продукції в Азербайджан, зокрема будівельної арматури, і товарообіг різко знизився. Але вже в 2017 році він склав 803 мільйони доларів США. Тобто, по мірі того, як ситуація в Україні стабілізується, цифри товарообігу знову йдуть вгору. Перший квартал нинішнього року теж показав впевнене зростання, і ми розраховуємо, що в цьому році взаємний товарообіг вже складе мільярд доларів. У цих умовах Україна нарощує інші, не пов'язані з металургійним, види експорту в Азербайджан. Сьогодні ми розширюємо експорт харчових продуктів. Тільки за останній час було відкрито 8 нових магазинів українських продуктів в м.Баку. І попит на українські продукти стабільно високий. А з азербайджанської сторони великий внесок в товарообіг вносить постачання сирої нафти і продукції нафтохімії на український ринок. Сьогодні Азербайджан перекриває 94% постачання всієї сирої нафти в Україну. Саме постачання нафти з Азербайджану дозволило нам здійснити диверсифікацію: якщо раніше велика частина нафти припадала на Росію, плюс невелика кількість з Азербайджану і Казахстану, то сьогодні Азербайджан постачає 94% нафти, ще 5-6% припадає на Казахстан, російська нафта вже практично відсутня на українському ринку. Зрозуміло, що в наших планах реалізація великих, «флагманських» проектів. Для Азербайджану це SOCAR.
Буквально на днях відбулась зустріч Президента України П.Порошенка з главою компанії SOCAR Р.Абдулаєвим, і нам дуже приємно, що пан Абдулаєв констатував, що зараз SOCAR відчуває себе на українському ринку дуже затишно і комфортно. Тобто, при колишній владі траплялися і нападки, і мали місце факти корупції, а тепер цього немає. Це свідчить про те, що Україна, йдучи в Європу, успішно імплементує ринкові правила господарювання, і це дуже подобається інвесторам. Ці факти сильно контрастують з повідомленнями російських ЗМІ, що нібито в Україні повний хаос і т.д. Ніякого хаосу, як бачите, немає. З української сторони «флагманським проектом» в Азербайджані є будівництво фармацевтичного заводу «Індар» спільно з Азербайджанською інвестиційною компанією на острові Піраллахи. Спочатку він буде виробляти інфузійні розчини, а в майбутньому, можливо, і більш наукомісткі препарати. Хочу відзначити, що компанія «Індар» є одним з основних виробників інсуліну в Україні.
Як відомо, завершується підготовка до відкриття Торгового дому Азербайджану в Україні. У свою чергу, українська сторона також займається питанням створення Торгового дому України в Азербайджані. Хоча в цьому питанні ми трохи відстаємо від наших азербайджанських колег, проте, Торговий дім України в Баку вже зареєстрований, і я думаю, що в наступному році ми проведемо його офіційне відкриття.
І, звичайно ж, готуємося до головної події наших двосторонніх відносин цього року - офіційного візиту в Україну Пана Президента Азербайджанської Республіки І.Алієва. Точні терміни цього візиту узгоджуються на рівні Адміністрацій Президентів України та Азербайджану.
— Як би Ви оцінили рівень політичного партнерства Азербайджану і України?
— Перш за все, ми взаємно поважаємо і підтримуємо територіальну цілісність наших країн в міжнародно визнаних кордонах. Це основа наших відносин. 20 лютого 2017 року, коли проходив так званий «референдум» в Нагірному Карабасі, українська сторона дуже чітко заявила, що вона не визнає цей «референдум» і вважає його неправомірним. Азербайджанська сторона точно так же заявляє про невизнання тимчасової окупації Криму. Ми дуже вдячні, що за час окупації жоден азербайджанський чиновник не відвідував Крим, при тому, що з російської сторони, як ми знаємо, були спроби щось таке організувати. Але Азербайджан дуже чітко дотримується своєї позиції. Хочу підкреслити: історично між нашими країнами ніколи не існувало проблем. Це друга складова нашого політичного партнерства. І третя - це взаємна симпатія, «взаємне тяжіння» між нашими народами. Я кожен день чую, що хтось поїхав до Трускавця, хтось вирушив в Україну, щоб відвідати дітей, які там навчаються... Ці людські зв'язки також істотно допомагають розвивати наше партнерство і співробітництво.
— Тема, яка із зрозумілих причин викликає величезний інтерес: як розвивається військове співробітництво між Азербайджаном та Україною?
— Скажу коротко. Співробітництво розвивається досить динамічно. Нещодавно в Києві відбулось чергове засідання Міжурядової комісії з питань військово-технічного співробітництва.
— Якщо ми заговорили про політичне партнерство, не можу не згадати таку організацію, як ГУАМ. Її встигли оголосити «існуючою лише на папері», тепер заговорили про те, що ГУАМ переживає «друге дихання», в деяких російських ЗМІ її вже представляють як загрозу інтересам Москви... Що сьогодні відбувається в рамках ГУАМ, з Вашої точки зору?
— ГУАМ - це дуже перспективна регіональна організація, в рамках якої легше прийти до консенсусу, оскільки кількість учасників невелика - всього 4 країни. До того ж, країни, які входять до цієї організації, є однодумцями. І ми пов'язані спільною проблемою - загрозою зовнішньої агресії. І розуміємо, що відстоювати свої інтереси необхідно і шляхом розвитку економіки, оскільки економічні успіхи сприяють зміцненню національних збройних сил. Тому ГУАМ дійсно переживає сьогодні «нове дихання», в рамках цієї організації розвивається економічне співробітництво. Вже є практична складова - істотне зменшення труднощів для транзиту вантажів. 27 березня 2017 року у Києві відбулось засідання глав урядів, де були досягнуті відповідні домовленості.
На сьогодні досягнуті домовленості про наскрізний тариф, спрощені процедури проходження кордонів і поромних переправ, активно розвивається співробітництво по лінії глав залізничних відомств країн-членів ГУАМ. Були запущені тестові потяги з України через Азербайджан до кордонів Китаю. Звичайно, тут велику роль відіграє розвиток азербайджанської залізничної інфраструктури, в тому числі залізничне сполучення з Іраном. Україна постачає до Ірану продовольчі товари, у тому числі зерно, соняшникову олію, і для нас ці перевезення дуже важливі. Дуже скоро у Молдові відбудеться зустріч глав урядів, на якій обговорюватимуться конкретні економічні проекти. В рамках ГУАМ також активно співпрацюють наші консульські служби. Згадаймо: коли в Лівії азербайджанські моряки потрапили в заручники, українські дипломати відіграли активну участь в їхній долі. Так що ГУАМ набирає силу, і це, звичайно, важлива складова двосторонніх відносин України та Азербайджану.
— За традицією, між Україною і Азербайджаном завжди було налагоджене співробітництво в гуманітарній сфері, від навчання студентів до гастролей майстрів мистецтв і естрадних колективів. А який стан зараз?
— Сьогодні в Україні навчається понад 8,5 тисяч азербайджанських студентів (14% від загальної кількості іноземних студентів в Україні). В основному це Київський національний університет імені Т.Шевченка, Харківський національний економічний університет імені С.Кузнеця, Національний аерокосмічний університет імені М.Жуковського в тому ж Харкові. Азербайджанські студенти навчаються у вузах Дніпра. Між Азербайджаном і Україною сьогодні укладено 129 міждержавних угод, що дозволяють розвивати гуманітарне співробітництво. І співробітництву у сфері освіти приділяється значна увага. Буквально напередодні я був присутній в БСУ, де громадянин України захищав дисертацію на ступінь PHD за фахом «техніка перекладу з української на азербайджанську мову». Українські професори є членами рад із захисту дисертацій в вузах Азербайджану. А Полтавський технічний університет і Академія архітектури кілька днів тому провели тематичну конференцію, присвячену сторіччю АДР і співробітництву двох вузів. Дуже добре, що наше співробітництво набуває прагматичного змісту. Наприклад, Полтавський технічний університет підписав договір з Університетом нафти і промисловості Азербайджану. Для України Азербайджан - це прекрасний науковий полігон в сфері нафти і газу. Навіщо їхати в Техас або ще куди-небудь, якщо в Азербайджані накопичений величезний науковий і практичний досвід в нафтогазовій сфері?
І, звичайно ж, розвивається така сфера співробітництва, як туризм. У 2014 році в зв'язку з російською агресією проти України кількість російських туристів значно зменшилась. І якби не Азербайджан, то той же Трускавець, орієнтований в основному на курортну сферу, мав би значні економічні проблеми. А цього вдалося уникнути. Сьогодні дуже багато людей з Азербайджану їздять до Трускавця на відпочинок і лікування. У свою чергу, в Баку на Міжнародній туристичній виставці я інформував пана Президента Азербайджану І.Алієва, що в Україні існує великий інтерес до такого курорту, як Нафталан. Напередодні 2014 року ми практично вже підійшли до підписання угоди з оздоровлення жителів Донбасу. В Нафталані прекрасні умови для лікування захворювань опорно-рухового апарату, ми планували використовувати це для реабілітації шахтарів, але, на жаль, російська агресія на Донбасі все перекреслила. Але ми продовжуємо шукати нові шляхи співробітництва. А наші громадяни із задоволенням приїжджають в Баку, в тому числі і на спортивні та культурні події, які регулярно проводяться в Азербайджані.
А що стосується виступів артистів, то мені було дуже приємно дізнатися, що в Азербайджані дуже популярна українська група «Океан Ельзи», при тому, що її лідер Святослав Вакарчук співає тільки українською мовою, але, тим не менш, його в Баку усі розуміють і дуже тепло приймають.
Хочу зазначити, що азербайджанські артисти теж дуже популярні в Україні. Я сам із задоволенням згадую участь азербайджанської співачки Діляри Казимової в Києві на конкурсі «Голос України», де вона дуже професійно виконала пісню Вакарчука. А переможець «Євробачення» Ельдар Гасимов не менш професійно виконує українською мовою одну з найпопулярніших у нас пісень «Червона рута».
— Пане Посол, на жаль, після таких позитивних тем знову доводиться повертатися до зовнішньої агресії, до порушеної територіальної цілісності. Сьогодні у відповідь на анексію Криму і війну на Донбасі проти РФ введені міжнародні санкції. На Ваш погляд, їх механізм є достатньо ефективним?
— Якщо Крим все ще під окупацією, то, напевно, ці санкції недостатньо ефективні. Але в той же час санкції завдали дуже сильного удару по економіці Росії. Але тут необхідно розмежувати поняття. Світ не воює з народом Росії. Світ протистоїть не російському народу і російській культурі, а безкультур'ю, перш за все політичному, сьогоднішнього керівництва Росії, яке намагається силу міжнародного права замінити правом сили. Тому ми бачимо на російських каналах це «перемогобісництво» і вихваляння ядерними м'язами. Але санкції впливають і на російський народ. І сьогодні офіційна влада РФ через свою пропаганду переконує громадян, що нібито весь світ воює саме з народом, щоб створити враження такої собі «ленінградської блокади» і тому влада оперує гаслами «ми вистоїмо, ми будемо жити на 200 грам хліба, але не здамося». На жаль, ефект горезвісного «зомбоящика» спрацьовує. Свідченням є спроби російської пропаганди нав'язати і населенню Росії і світовій спільноті ідею про те, що в Україні фашисти, бандерівці, націоналісти ненавидять все російське, починаючи з російської мови. Це абсолютна брехня. У своїх виступах я завжди підкреслюю: коли я говорю російською мовою, я говорю не на мові Путіна, Лаврова, «Мотороли» або Гіркіна, а говорю мовою Толстого, Достоєвського, Салтикова-Щедріна, Бєлінського. На мій погляд, санкції повинні бути більш фокусними, і спрямованими насамперед на тих, хто в Росії приймає такі злочинні рішення, як агресія проти України.
— Не так давно в Росії урочисто оголосили про введення в експлуатацію Кримського моста, який побудований без згоди законної влади Криму...
— Україна відразу ж заявила, що це порушення міжнародного права. Вся проблема в тому, що Росія у всьому, не тільки у випадку з мостом, намагається зруйнувати існуючий світопорядок, «знівелювати» міжнародне право і, сподіваючись на своє право вето в РБ ООН, перебуває у повній впевненості, що їй все дозволено. Ми категорично засуджуємо таке порушення міжнародного права. Росія подає це як «гуманітарний» проект, але в реальності мова йде про спробу легалізувати агресію і анексію півострова. Інфраструктурні проекти треба здійснювати відповідно до закону і норм міжнародного права.
— Якщо вже зайшла мова про «зомбоящик» і інформаційну війну, не можу не запитати про справу Аркадія Бабченка, тим більше, що ця тема сьогодні збудоражила багатьох...
— Гібридна війна, яка ведеться Росією проти України, вимагає нестандартних підходів до протидії. Іншого способу для розкриття спланованого Росією замаху на життя А.Бабченка, ніж проведена в режимі абсолютної секретності спецоперація, не існувало.
Найбільшим викликом для українських спецслужб і правоохоронних органів було збереження життя А.Бабченка, і це завдання було успішно виконане. Завдяки вміло проведеній спецоперації врятовано життя журналіста, затримані виконавці замаху і встановлені його організатори.
Як зазначив Президент України П.Порошенко в ході зустрічі з А.Бабченко, «Ми нарешті навчилися захищати. Захищати країну, захищати її громадян і робити це дуже професійними зусиллями нової СБУ, яка здатна складати іспити будь-якої складності».
У цьому контексті хотів би відзначити, що стратегія Росії залишається незмінною - дестабілізація України. Такі атаки як замах на А.Бабченка здійснюються для того, щоб розхитати стабільність в Україні і показати неефективність влади. Українська влада цього ніколи не допустить.
Внутрішня стабільність в державі є найбільшою цінністю України в умовах триваючої зовнішньої агресії. Збереження стабільності та протидія спробам її розхитати відносяться до безумовних пріоритетів.
В цілому, справа А.Бабченка мала позитивний ефект для удосконалення українського досвіду з протидії гібридній агресії Кремля. Цей досвід стане в нагоді і для наших міжнародних партнерів, в тому числі в рамках відповідного співробітництва по лінії спецслужб і правоохоронних органів.
Безумовно, ми розраховуємо, що наші партнери з розумінням сприймуть спецоперацію українських спецслужб і сприятимуть мобілізації міжнародної підтримки для посилення санкцій проти російського агресора.
У нинішніх умовах російської агресії ми стали свідками того, що спецслужби України, так само як і Збройні Сили на фронті, здатні ефективно і успішно виконувати поставлені перед ними завдання.
- Пане Посол, велике спасибі за розмову!
Нурані, політичний оглядач
https://minval.az/news/123796599