У цей день, 101 рік тому, 29 січня 2018 року, біля села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, на залізничній станції Крути, відбувся бій українських воїнів проти більшовицької армії, який затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладення Брестського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни переважали вдесятеро, мали бронепотяги та артилерію.
Після запеклого багатогодинного бою, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. За свідченнями очевидців, над полоненими студентами спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський з Галичини перед розстрілом перший почав співати "Ще не вмерла Україна" і інші студенти підтримали його.
Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський, Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
За сучасними підрахунками, втрати українських військ під Крутами оцінюються у 70-100 загиблих, серед яких – 37-39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. Втрати бiльшовицьких військ сягали лише вбитими 300 осіб.
Завдяки героїзму та самопожертві героїв Крут наступ армії Муравйова був зупинений на 4 дні, що дало можливість Центральній Раді придушити більшовицький заколот в Києві. Відповідно, 9 лютого 2018 р. було підписано Брестський мирний договір УНР з країнами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія), згідно з яким Українська Народна Республіка визнавалася як незалежна та рівноправна держава.
Заслуговують на увагу письмові зобов’язання Радянської Росії, які полягали в наступному: «Росія зобов’язалася негайно укласти мир з УНР і визнати мирний договір між цією державою та … Четверним союзом. Територія України негайно очищається від російських військ і … Червоної гвардії. Росія припиняє всіляку агітацію або пропаганду проти уряду … УНР».
У цьому контексті очевидними є паралелі з сучасністю, зокрема з Будапештським меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, підписаного у 1994 р. Великою Британією, США та РФ: за цим документом Росія зобов’язалася утримуватися від використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України та надала міжнародно-правові зобов’язання, що ніяка її зброя ніколи не буде використовуватися проти України. Але вже у 2014 р. Росія, розв’язавши агресію проти суверенної України, нахабно порушила усі міжнародні норми та зобов’язання, що призвело до чисельних людських жертв та незаконної окупації частини територій України.
Даючи оцінку подіям 1918 р. під Крутами, усвідомлюємо, що це був бій за Україну, за її майбутнє. Учасники бою під Крутами стали легендою і для наступних поколінь борців за незалежність України в 1940-1950-ті, 1960-1980-ті роки. Герої битви під Крутами є прикладом і для сучасних українських воїнів – тому що були такими ж завзятими тоді, у 1918-му, як ті, кого ми назвали кіборгами, в 2014-2015 рр.
Тема бою під Крутами стала однією з ключових під час проведеного 23 січня 2019 р. у Посольстві України в Азербайджанській Республіці круглого столу «100-річчя проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки», учасники якого висловилися на підтримку територіальної цілісності та незалежності України, а також стосовно подальшого зміцнення дружби і стратегічного партнерства між Україною і Азербайджаном.