(авторська стаття Надзвичайного і Повноважного Посла України 

в Азербайджанській Республіці Владислава Каневського)

Кожен народ має свою історію, невід’ємною частиною якої, на жаль, є і трагічні події.

Для кримськотатарського народу, без сумніву, такою подією є 18 травня 1944 року. У цей день радянська влада, згідно з постановою Державного комітету оборони СРСР, розпочала масову депортацію корінного населення Кримської АССР – кримських татар – з їхньої історичної батьківщини.

Депортація розпочалася зненацька, удосвіта. У будинках переважно були діти, жінки та люди похилого віку. Чоловіки ж у той час воювали у складі Червоної Армії – весна 1944-го, Друга світова війна.

Кримським татарам дозволялося брати із собою особисті пожитки, одяг, побутові речі та продовольство до 500 кг на сім’ю. Однак насправді на збори давали від кількох хвилин до пів години, не всі мали можливості зібрати навіть найнеобхіднішого.

Людей звозили на залізницю, заганяли в товарні вагони та вивозили за межі півострова – до віддалених районів Сибіру, Уралу, Середньої Азії. Протягом 18-20 травня 1944 року з Криму було вивезено понад 194 тисячі кримських татар, загалом депортації було піддано майже все кримськотатарське населення - понад 200 тисяч.

Депортація призвела до жахливих наслідків! Під час перевезення людей в ешелонах, а також у перші роки в місцях заслання від голоду та хвороб померло близько 46 % загальної кількості депортованих. Фактично все майно переселенців було конфісковано: будинки, присадибні ділянки, худоба, сільськогосподарська продукція. Радянська влада масово закривала бібліотеки, школи, мечеті, знищувала рукописи та книжки.

Згодом Крим було позбавлено статусу автономії та перетворено на звичайну область РРФСР, а пізніше більшість міст, сіл, районів, річок було перейменовано на звичайні радянські назви.

Радянській владі було мало позбавити кримських татар етнічної території. Радянська влада робила все можливе, щоб Крим виглядав звичайною областю у складі СРСР, а кримський народ – утратив власну самобутність.

Після масової депортації кримський півострів заселили жителі з різних областей СРСР, більшість – були вихідцями з РРФСР.

І лише 14 листопада 1989 року Верховна рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, яких було піддано насильственному переселенню, і забезпечення їхніх прав», якою засудила депортацію.

Тільки у 1989 році кримські татари почали масово повертатися на свою історичну батьківщину. Тільки через цілих 45 років цей народ з надзвичайно багатою культурою, власною мовою, звичаями, традиціями отримав реальну можливість знову жити на своїй землі. Через цілих 45 років життя у вигнанні, несприйнятті!

Їм не повернули їхні будинки, майно. У них уже не було власних шкіл, книгарень та мечетей. Та вони усе одно поверталися. Поверталися на свою землю, бо чули голос предків. Поверталися, щоб знову на півострові лунали кримськотатарські пісні, друкувалися книги кримськотатарською мовою, будувалися мечеті. Поверталися, щоб відновити історичну справедливість.

Сьогодні минає 77 років з тієї трагічної події в історії кримськотатарського народу. У цей день кожен кримський татарин думками, спогадами повертається у минуле, в якому одного ранку радянський режим забрав у них малу батьківщину. Повертається, щоб вшанувати тих, хто тоді загинув, подякувати тим, хто вижив та вистояв. Щороку в цей день українці з болем згадують депортацію кримських татар, бо їхній біль – біль усього українського народу.

Сьогодні ми вкотре закликаємо усю світову спільноту об’єднатися навколо страшного злочину – окупації РФ Кримського півострова. Зі 2014 року корінний народ цього прекрасного мальовничого краю безупинно зазнає утисків: заборона діяльності Меджлісу, політично вмотивовані кримінальні переслідування, переслідування за релігійною ознакою, депортація з півострова за відмову отримувати російське громадянство тощо.

Сьогодні знову, як і 77 років тому, відбувається вимушене переміщення кримських татар на інші території, а кримський півострів, за вказівкою владних верхів, що розташовані у Кремлі, заселяють люди, які ніколи не відчуватимуть історичної прив’язаності до цієї землі. Як і 77 років тому, сьогодні Крим активно заселяють росіяни.

Наприкінці 80-х років ХХ століття кримські татари повернулися до Криму. Щиро віримо, що найближчим часом історична справедливість переможе. Адже як не намагалася б РФ легітимізувати окупацію півострова, правда на нашому боці: Крим – це Україна!