При цьому публікуємо звернення громадянина Азербайджанської Республіки Фаріда Джанахмедлі, який чотири роки проживав та навчався в Україні.
Мої дорогі кияни, мої земляки!
Я прожив тут рівно 4 роки, але це були прекрасні незабутні 4 роки мого осмисленого життя. До Києва я приїхав 17 річним хлопчаком, приїхав на навчання в один з престижних українських вузів - Академію авіації. Я приїхав до Києва тоді, коли не цвітуть як раніше на Хрещатику каштани, але саме Хрещатик зі своїм колоритом змушує сумувати за ним. Я жив у Києві тоді, коли на зазвичай жвавому Майдані замість красивих декорацій місяцями не розбирали барикад, але саме Майдан залишив незабутні з пам'яті докази єдності народу в боротьбі за свою справжню незалежність.
Я щасливий, що доля нагородила мене можливістю стати свідком того, як, незважаючи на втрати, народ знаходить у собі мужність відстоювати суверенітет. Я радий, що жив серед талановитого народу з непохитною волею. Мені пощастило, що саме тут я подорослішав, тут відбувалося моє становлення як особистості, тут у мене були найдосвідченіші викладачі, наставники з життєвим досвідом. А головне, тут я став багатшим, бо знайшов вірних друзів.
Уже в найперший від'їзд з Києва на канікули, сказав матері в Баку, що починаю сумувати за своєю другою батьківщиною і вона не здивувалася, сказала, що спокійна за мене, тому як українці дуже сердечний народ. Моя мама-лікар за освітою, як і всі, які отримали освіту в радянський період, добре пам'ятає, як Україна називали житницею і здравницею. Для мене Україна - благодатний край з прекрасними людьми, які не розглядають представників інших рас і національностей другосортними. Тут мене поважали і любили. Тут мені довіряли. І я по праву вважаю цю країну своєю другою батьківщиною.
Біль її народу - мій біль. Процвітання - моя радість. Хай живе Україна! Хай живе її великий народ!
Випускник Національного авіаційного університету Фарід Джанахмедлі